ОЛЕГ СКРИПКА. БIOГРАФІЯ

поширити
 

Український музикант, вокаліст, композитор та лідер гурту “Воплі Відоплясова” Олег Скрипка народився 24 травня 1964 р. у Ходженті (Таджикистан).

Мама Олега -Ганна Олексієвна – родом з маленького села, що на Курщині, а батько Юрій Павлович – з хутора на Полтавщині. Батько закінчив Київський Медичний Інститут, де отримав спеціальність лікаря-радіолога, фахівця із променевої хвороби. Переддипломну практику проходив у шахтарському містечку Брянка. Там він зустрів маму Олега, яка, приїхавши з Росії, працювала вихователем у дитячому садку. Вони одружилися. Коли батько отримав диплом, поїхали за розподілом у Ходжент.

У дитячому садку і в домашньому колі малий Скрипка був артистом номер один на всіх святах. Мати Олега професійно займалась вихованням сина і заклала добрий творчий фундамент; співи, танці, читання віршиків з 4-х років. Також у програму виховання входили і домашні обов’язки – прибирання, винесення сміття і, навіть, недільним ранком, коли батьки відсипались після трудового тижня, самостійний хлопчик біг із бідончиком в магазин за молоком і булочками… У Ходженті сім’я прожила сім років, і східна цивілізація відбилася згодом на його творчості й сприйнятті світу. Адже Таджикистан – це яскрава екзотика – іслам, жінки в паранджах, східна архітектура, розкішні базари, де продавються гранати, виноград, велетенські кавуни та духмяні дині…

Сім’я мешкала на околиці міста, далі починалася пустеля, а за нею виднілися верхівки Паміру. У квітні гори всі вкривалися маками, тюльпанами і ставали червоними, як килими. Перша музика, яку чув Олег, – це національна музика Середнього Сходу.

Час від часу, – пригадує Олег, – місто здригалося від землетрусів. Тільки-но вікна починали вібрувати, швидко нас дітей із садків та шкіл виводили подалі від будівль. Клімат у Таджикістані неймовірно спекотний. Улітку в тіні може сягати до сорока п’яти градусів. Зрештою, батьки вирішили переїхати. Вирушили на Крайню Північ, де оселилися у центрі Кольського півострова – місті Кіровську Мурманської області. Тож друга частина дитинства Олега пов’язана зі снігом від жовтня до червня та коротким полярним літом тривалістю у півтора місяці. Малий Скрипка освоїв тоді хокей, ковзани, бігові і гірські лижі. Приходячи зі школи, Олег у дворі із хлопчиськами будував підземні міста і фортеці зі сніжних брил.

Глибоко в пам’ять Олега закарбувалися яскраві картини північного дитинства: «Іноді, повертаючись увечері додому, просто завмираєш у священному тремтінні. Над моєю головою переливається усіма кольорами веселки Північне сяйво! Щоб описати це фантастичне видовище, не вистачить слів. Скажу тільки, що всі ці ЗD, 4D або Ай-Max не йдуть із ним в жодне порівняння. Дивлячись на нього, відчуваєш себе пігмеєм і починаєш вірити в інопланетян».

У школі Олег навчався на п’ятірки. Особливо легко давалися йому точні науки – фізика, математика. Він вигравав шкільні змагання і обласні олімпіади. Однак за поведінку часто отримував незадовільно. Із другого класу Олег пішов у музичну школу, і згодом вже навчився жваво виконувати рок-н-рол на баяні.

У дев’ятому класі Олег вступив в заочну школу Московського фізико-технічного інституту і з відзнакою її закінчив. Вважалося, що це гарантія зарахування до престижного вузу СРСР. Після випускного поїхав вступати в МФТІ. Попри величезний конкурс, отримав прохідний бал. Але таких, як він, з “пєрєфєрії” виявилося забагато, і Олега «зрізали» на додатковій співбесіді. Він розлютився, але не засмутився. І реалізував «план Б», відразу поїхав до Києва і вступив до КПІ на радіотехнічний факультет. Високий бал шкільного атестата дозволяв здавати лише два іспити. За перший екзамен з математики Скрипка отримав п’ятірку, що означало автоматичне зачислення. Виявилося,таких абітурієнтів було всього двоє.

У навчальний процес Олег кинувся завзято. Паралельно грав у рок-гурті, відвідував театральну студію та студентський театр.

У гуртожитку на вулиці Металістів серед молоді утворилася «комуна» однодумців-естетів, які захоплювалися музикою, театром, гастрономією. Вони утворили спільний бюджет, готували смачні страви, влаштовували звані вечері з повною сервіровкою і безалкогольні дні народження. А потім відкрили в гуртожитку дискотеку, де не лише танцювали, але й проводили тематичні вечори.

Одного вечора 1986 р., коли Олег сидів у гуртожитку та писав диплом, до нього прийшли Олександр Піпа і Юрій Здоренко. Так утворився гурт «Воплі Відоплясова».

У 1986-му закінчивши КПІ, Олег мало не потрапив за розподілом у Сєвєроморськ – закрите містечко військових моряків. Врятувала від цього Скрипку виключно його вправність. Він відправився у відділ кадрів Київського НВО «Квант», заявивши, що мріє там працювати.

Незабаром у деканат прийшла заявка, і Олега направили до “військового ящику“ «Кванту». Таким чином Олег залишився в Києві, став інженером із окладом у 100 карбованців, і одержав кімнату в гуртожитку в п’яти хвилинах від роботи.

На роботі хлопець займався розробкою систем GPS для військово-морського флоту СРСР і паралельно писав музику і тексти. За три роки написав купу пісень.

З 1991 року по 1996 рік Олег Скрипка разом з ВВ були у творчому екзілі у Франції, активно гастролювали країною. Всього за два місяці Олег вивчив французьку і невдовзі одружився на француженці. Дружиною Олега стала Марі Ребо, яка була адміністратором гурту ВВ.

Олег багато часу присвятив театру, двічі працював на знаменитому Авіньйонському фестивалі, який є найбільшою театральною подією Європи. Допомагав легендарному Ману Чао організовувати його рок-фестиваль. Скрипка танцював у виставах «Декадекс» та «Музичній шкатулці» знаменитого французького хореографа Філіпа Декуфле. До речі, у виставі “Декадекс” вперше прозвучала «Весна» українською мовою, а у «Музичній шкатулці» – «Горіла сосна», яку Скрипка співав разом з танцюристками. Потім ця пісня увійшла до альбму “Музіка”, у виконанні цих самих французьких танцюристок.

У 1997 році Олег розлучився зі своєю французькою дружиною та повернувся до Києва. З гуртом ВВ Скрипка активно концертує в Україні та за кордоном. «ВВ» видають «на гора» два десятка альбомів, безліч хітів і стають класикою вітчизняного року.

Усі часи центральною фігурою «ВВ» незмінно лишається Олег Скрипка. Його нестримна енергія, самобутність, яскравий національний колорит, вишуканість та епатажність заряджають глядачів на концертах, змушуючи рухатися в ритмах шаленого пульсу музики ВВ.

Вже після повернення на Батьківщину Олег зустрів своє справжнє кохання – Наталю Сидь. У шлюбі зі своєю нинішньою дружиною Наталкою – Скрипка має двійко синів – Романа і Устима, а також двох доньок – Олесю і Зоріану.

Коли горизонти «ВВ» стають Скрипці тісними Олег стає засновником фестивалю «Країна мрій». Перший міжнародний етнічний фестиваль «Країна Мрій» відбувся в 2004 році на Співочому полі в Києві. У 2008 році Олег Скрипка, як режисер-постановник фестивалю, був номінований на здобуття Шевченківської премії.

Крім музики, Олег Скрипка займається видавничою і просвітницькою діяльністю. Організовує вечірки в стилі «Етно-Диско». Географія мандрів етно-вечірок від Олега Скрипки сьогодні простягається від Далекого Сходу до найвіддаленіших кордонів Західної Європи. Сьогодні вечірки у стилі етно розгорнули вітрила у Франції, Італії, Норвегії, Австрії, Іспанії та Америці, підтвердивши свій міжнародний статус і відкривши українські етно-забави далеким країнам і новим друзям.

Згодом Скрипка стає засновником ще одного фестивлю сучасної української рок-музики – «Рок-Січ». Основна мета фестивалю – підтримка національної рок-культури. Це перший і єдиний столичний фестиваль, на якому одночасно з трьох сцен лунає українська рок-музика. У 2010 році «Рок Січ» набула статусу екологічного фестивалю. А з 2013 року – фестиваль набув статусу міжнародного, ставши Україно-Шведським.

Цього ж року (2013 ) Скрипка ініціював ще один масштабний проект – Фестиваль «Монмартр на Андріївському узвозі». Це красиве міське свято, присвячене Дню Києва. Його мета – поєднати давню українську та французьку культури, відновити втрачені культурні цінності столиці.

Поряд з фестивальними проектами Скрипка створює ще один музичний проект – «Le Grand Orkestra». Цей проект створено спеціально для фестивалю «Країна Мрій» в якості «збірного образу сучасної української музики». Колектив представляє собою унікальний склад, що творить на перетині фольклору, етнічного джазу та українського класичного романсу.

Іншим цікавим напрямком творчості Олега Скрипки стає Джаз-кабаре. Наскрізь пронизаний струмом шаленого драйву, новий проект Олега Скрипки поєднує ретро-джаз-кабаре, українську ліричну пісню, французький шансон та класичний рок-н-рол.

Джаз-оркестр «Забава» – це створений Олегом Скрипкою своєрідний український «all star band», колектив солістів-віртуозів, складений з кращих вітчизняних джазових та рок-музикантів, жанрова унікальність якого на теренах України сьогодні є беззаперечною. Репертуар оркестру складається з пісень корифея української естрадної пісні 30х-40х років Богдана Весоловського, «вічнозелених» світових та українських шлягерів («Fever», «Tombe La Neige», «Hotel California», «Черемшина»), а також найвідоміших хітів «ВВ» («Весна», «Танці», «День Народження») в несподіваних оригінальних обробках.

Олег Скрипка переймається доброчинними ініціативами. Разом із ВВ він виступав на передовій, зокрема, у Мар”їнці, Констянтинівці, Селідово, а ще раніше у Дебальцево. Скрипка підтримує бійців полку Дніпро-1. Опікується дитячим кардіологічним центром. В підтримку дітлахів з вадами серця Олег бере участь в мистецьких аукціонах, організував двічі «Великі французькі вечорниці» та «Великий дитячий бал». На кошти зібрані від продажу квитків було придбано медичне обладнання для дитячої реанімації кардіоцентру.

І ще Олег Скрипка …

У 2001 році знімається в новорічному мюзиклі «Вечори на хуторі біля Диканьки» в ролі коваля Вакули, а у 2003 – трубадура у мюзіклі «Попелюшка» .
У 2006 році отримує престижну театральну премію «Пектораль» за музичну концепцію вистави «Наталка-Полтавка», втілену на сцені київського театру імені І.Франка. У цьому спектаклі Скрипка пробує себе в ролі Возного.
У 2007 році ефектно виступає в проекті телеканалу «1 + 1» «Танці з зірками – 2», де у великій пригоді стали його чудова пластика і філігранне відчуття ритму.
Знімається у кіно:

  • «Моя Русалка, моя Лореляй» (2013)
  • День радіо (2008)
  • Попелюшка (2003)
  • Вечори на хуторі близ Диканьки (2001)

Озвучує анімаційне кіно

У 2006 році озвучив Карлсона у мультику „Карлсон, який живе на даху”.
У 2011 – курча Карлос у мультфільмі «Гоп»

Vector Smart Object